До калини я піду,
Свою розповім біду.
Та в калини розпитаю,
Про доленьку свою.
Полюбила сміливого,
Козака чорнобривого.
Та він пішов на війну,
Захищати рідну сторону.
Вісточки від нього чекаю,
Та серденько своє краю.
Як прийде, то сватів засилає,
То весілля буде гучне, знаю.
Коханий мій, милий,
Козак чорнобривий!
Я сорочку вишила тобі,
Та весільну сукню повесні.
Уявляю я: музика грає,
Про весілля сповіщає.
Як ідемо по стежині
По новій ряднині.
Ту ряднину мати пряла
Я – сорочку вишивала,
Гарний вишила рушник,
Приїзди, ну хоч на мить.
Поцілунок наче відчуваю,
Кожну мить на тебе чекаю,
Кохаю сильніш за життя,
Знай, я навіки – твоя!