Зацвіла калина в моєму саду,
Кожен день до неї я прийду.
Китицями білі квіти ростуть,
Бджоли над ними роєм гудуть.
Моя Україна – батьківська хатина,
Від народження – рідна місцина,
Що в калиновим цвіті стоїть,
І так хочеться в радості жить.
Моя Україна – золоті поля,
Та надрами щедра земля.
Колоски пшениці розлягались,
Ліс і степи в зелене одягались.
Моя Україна – біла хлібина,
Звуки трембіти у Катпатах,
Садів вишневих аромати,
Та копни скошеного сіна.
Моя Україна – верби, свідки.
Та волошки сині-васильки.
Тарас Шевченко на горі лежить,
За нас турбувався, як треба жить.
Жити без панів, народом дорожити,
Щоб мав народ щасливу долю,
Щоб свою землю мав і волю,
Молився Богу, Він простить.