Моє обличчя в гарячих долонях...
Дбайливо цілує чоло і пульс в скронях...
Вдихає парфум ледь замруживши очі
І загортає в обійми охоче...
Все гладить невпинно волосся і губи...
А поглядом пестить, малює, голубить...
Стонадцять цілунків мов дощ освіжають
У миті цій очі веселку рождають...
Він знову стрибнув у мого серця небо
У вільнім падінні відчувши потребу
Я – Жінка, Свобода, Сміх, Пристрасть... Крило...
Що точно приземлить в обійми його...
Я та, яку хоче і бачить у снах...
Я та, що у друзів його на устах...
Я та, якій байдуже пан чи пропав -
Він сам мої очі з мільйонів обрав.
Ангеліна Верхогляд