На вибіленій інеєм пороші,
Неначе зорі, зірвані з небес,
Яскраво-жовте листя мружить очі,
Одірванеє вітром. Сірий пес
З цікавістю обнюхав зорепад
Цей дивний. Загиготіли про погоду
Наввипередки гуси невпопад:
Що слід чекати скоро снігу й льоду...
З труби, що біля школи, сивий дим
Потягся в небо чорним поводком,
Злякавши горобців. На листяний килим
Веселим назліталися гуртом.
Колеса мовчазних велосипедів
Понарізали спицями асфальт,
Неначе піццу. Кіт ледве вгледів
З вікна останніх двійко мух.
І ну їх лапою ганять....
Опале листя вже нам не піднять
Цією суєтою догори...
Відходить осінь. Схилам вже дрімать
Давно пора. Останній догорить
Уламок сонця, з клену що опав.
І в сон земля порине. Спочивать
Аж до весняних золотих заграв.
І листопад уже не зможе танцювать.