Ми мрійники в душі, а тілом - просто люди,
Не зможемо злетіти вище від землі.
Думками ми одні, інакшими не будем,
Та важко зрозуміти це - належні не собі.
Отим богам, що ніби є ми вічно служим,
Але чи прийдуть, чи відкриють нам думки?
Втлумачили собі, що ми - лиш люди
I щастя за життя нам просто не знайти.
що ніби мiсiя призначена. Здобута
Ще в тiм житті і винні ми пройти,
Але ж гадаючи, що втілимо майбутнє
Не розуміємо: нам хоч минуле б зберегти...