Павлюк Трус. Долины прячутся в тумане...

Немного Солнца
Из любовной лирики Павлюка Труса

* * *
Долины прячутся в тумане,
И в поле снежный перепляс.
Зачем же сердце я поранил
Случайным взглядом чёрных глаз?

Зачем попало сердце в сети,
Венок твоих холодных рук?
Тебя я на дороге встретил
Так, словно встретил я сестру.

Не думал я в надежде зыбкой,
Что разойдёмся я и ты.
Но ласковой твоей улыбкой
Мои раскрасились мечты.

А волны жизни их умчали,
Темнея где-то там вдали...
И дикие цветы увяли,
Воспоминаньем отцвели...

И только прячутся в тумане
Долины, снежный перепляс.
Зачем же сердце я поранил
Случайным взглядом чёрных глаз?


* * *
Даліны крыюцца туманам,
І поле ў ветразі завей…
Навошта сэрца я параніў
Чарнявым погладам вачэй?!

Навошта сэрца замарозіў
Вянком халодных тваіх рук?..
Цябе сустрэў я на дарозе,
Сустрэў, як родную сястру.

Не ведаў я, якія сцежкі
Нас так па-свойму развядуць.
Ты толькі ласкавай усмешкай
Мне падарыла краскі дум.

А іх жыццё імчала далей
На хвалях цёмных, як калісь…
І кветкі дзікія завялі,
Ў душы ўспамінам адцвілі!..

І толькі крыюцца туманам
Даліны ў ветразі завей…
Навошта сэрца я параніў
Чарнявым погладам вачэй?!