Сюркочуть коники в траві, всю ніч сюркочуть,
Так, ніби все, про що мовчу, сказати хочуть.
Їх слухає небесних зір юрба строката,
Щербатий місяць-поводир стоїть на чатах.
Сузір’я взялися в танок мені на втіху,
Жаринами Чумацький Шлях засипав стріху.
Вляглася спека попід мур перепочити.
Точ; ні тіні на стіні, як сталактити.
Ми мовчимо. Рука в руці, а погляд вгору,
І тільки коники в траві сюркочуть хором.
Наталя Мазур
Перевод:
всю ночь кузнечики в траве поют- стрекочут,
про то, что вслух моя душа сказать не хочет.
им внемлют тихо небеса и звёздный улей,
и замер месяц, словно страж на карауле.
и вдруг качнулся неба свод, — а нам утеха!
рассыпал искры Млечный Путь по тёмным стрехам.
жара укрылась под стеной, себе не рада,
и тени длинные легли, пришла прохлада.
ах как молчание насущней разговора,
когда кузнечики в траве стрекочут хором.