Любове! Поміж нежиттю та смертю
Марную час, в очікуванні втрати!
Вогнем твоiм до черева протятий,
Чекав на звістку, квіточку в конверті.
Так - вічний вітер... Обминає тіні,
Гранiт періщить, точить мертву брилу.
Померзле серце, що від болю нило,
не оживе, й не розірветься нині!
Я жили тяг! Я вистраждав. Я вижив
заради тебе! Голубом і тигром
тобі я став, беззахисний, відкритий...
Причинному, хоча б словечко вишли,
або жбурни в Ніщо миттєвим виром,
У морок снів, щоб зайвому не жити!
Ф. Г. Лорка
(Вільний авторський переклад)