Оригiнал:
Коли в твоїм обличчі, на біду,
відчую доторк інших рук печально,
долонею легенько проведу...
Я – твоя кара. Я тебе прощаю.
Коли в мільйоні справ про мене ти
не матимеш і гадки безпричально,
я ждатиму – тобі однак прийти.
Я – твоя ніжність. Я тебе прощаю.
Коли ж ти зазіхнеш на честь мою
хоча б слівцем, взневажливим, незрячим..
Що ж, гідність
кожний маємо свою.
Я тільки жінка...
Певне, я заплачу.
©SVITLANA YOVENKO
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Когда в твоём лице я, на беду,
Касанье рук чужих найду печально,
Легко своей ладонью проведу…
Я – наказание твоё – прощаю.
Коль в круговерти дел ты на пути
Меня не видишь, в мыслях не причалив,
Я стану ждать: тебе судьба прийти.
И – нежность я твоя – тебя прощаю.
Когда же ты вздохнёшь, на честь мою,
Хотя б словечком, ветрено-незрячим…
Имеем гордость, каждый лишь свою.
Я – женщина.
Наверное, заплачу.
Аватар из Инета