Бленика (Пенка Денева Цанева)
ТУРБОТА
Я гадаю дні і ночі:
де вони, часи урочі,
щоб могла нарешті стати
я на зріст, як мама й тато.
Як щовечора лягаю,
на постелі простягаю
руки й ноги я старанно
на саміський край дивана.
Вранці руки з милом мию,
молока — аж кухлик пию,
слухаюсь батьків неначе, —
тільки користі не бачу:
все навшпиньках, як годиться,
я тягнуся до полиці,
одіж з шафи щоб дістати —
мушу я, на жаль, стрибати.
Круг поглянеш на всі боки —
а дорослі всі звисока
посміхаються благенько,
ніби кажуть: ще маленька!
Боже милий, поможи-но!
Що робити — підкажи-но,
завтра щоб в моїй оселі
дотяглася я до стелі.
(переклад з болгарської - Любов Цай)
***
Бленика
ГРИЖА
Мисля, мисля — дни и нощи,
докога ще чакам още
да порасна тъй голяма
като татко или мама.
Всяка вечер рано лягам
и в леглото си протягам
и ръцете, и краката
чак до края на кревата.
Сутрин със сапун се мия,
мляко пълна чаша пия,
слушам татко, слушам мамка,
а пък ползата е малка:
все на пръсти се повдигам
до долапа да достигам,
дрехите си да откачам
трябва още да подскачам.
И на всичко туй отгоре
отвисоко всички хора
гледат ме с усмивка жалка,
сякаш викат; малка, малка!
Боже мили, помогни ми!
Що да правя, научи ме,
да порасна до зарана,
да достигна чак тавана.