Я приходжу до тебе стомлена,
Неспокійна, неврівноважена,
Посміхаюсь, бо все ж не зломлена,
не втамована спрага до враження.
Я чекаю того, що трапиться,
Сподіваюсь на те, що бажане,
Хоч життя пролетіти квапиться
На обмеження в часі ображене.
І буває так гостро й боляче
Від обставин, ніяк не скорених,
Що ховаюсь від них у твоє плече,
Бо на те ж твої плечі й створені.