А знаєш, часу, взагалі, небагато,
і місяці вже неподільні на тижні.
Я швидше б воліла ніколи не мати
речей багатьох — тільки б добре всім ближнім...
Так лоскотно ніжить погодою жовтень,
світанки на морі — лиш згадка на фото
/нехай в телефоні їх декілька сотень/,
та зараз у кадрі — дерев позолота.
І речі зимові на старті сезону,
а тільки-но шкіра рум'янилась сонцем,
та листя кленове вже вкрило газони
і хмари до неба пішли в охоронці.
Насупляться ранки, затягнуться ночі,
і січень невдовзі почне все спочатку —
от тільки у паспорт дивитись не хочу,
там фото не краще.. не з тих, що "на згадку"...
...але є константа... чи хочу, щоб стала
такою — миттєвість, рефреном у вічність
Це мить, коли щастя теплом огортає,
закресливши глузд, реалізм і практичність...
Коли розумієш чому і для чого,
коли відправляєш хвилини в безмежність,
коли і дрібниця вартУє цілого...
і ти потрапляєш до щастя в залежність ...)
...бувають хвилини найдовшим мірилом
/нехай неподільні на дні і на роки/
А вітер... — той знайде потрібні вітрила,
чи спину... щоб стали щасливими кроки...
16.10.2021