Дощ просвiтлення
Артур Грей Эсквайр
http://stihi.ru/2022/01/01/4766
-------------------------------------------
«У серці та сама журба,
що в дощі просвітлення
Примиренна скорбота про годину,
що не збулась…»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Зимовий дощ – це холодні сльози
Блідого замерзлого меланхоліка Неба,
Це одкровення синьої книги,
Яку писав принц дерев і квітів
Довговолосий втікач Сітхартха
Словами мовчання і опалого листя –
Це дощ просвітлення.
Дощ, який звик замерзати й тужавіти –
Ставати скляним. Він хотів бути дзеркалом
Але марно. Він хотів бути срібним.
Але даремно. З його краплин
Не змайструєш кулі для вурдалака,
Не зробиш хреста чи годинника –
Не той час, не ті перехрестя
На дорогах, які не пройти, не проїхати,
Не проповзти пластуном на череві.
Лише дощ – одкровення й просвітлення.
Лише краплі в обличчя – холодні як доторки
Сніжної королеви – божевільної дочки Космосу.
Лише кульки води на шкіру, в зіниці очей,
Ніби хтось хоче шпурнути твою душу нетлінну
У бездонне озеро Часу, в містерію слів забутих
Білого племені сильних людей,
Що йшли за стадами оленів
На північ. Де зорі і холодно.
*******************************************
«В сердце та же печаль,
что в дожде просветленья
смиренная скорбь о времени,
что не сбылось...»
(Федерико Гарсиа Лорка)
Зимний дождь – это холодные слезы
Бледного замерзшего меланхолика Неба,
Это откровение синей книги,
Её писал принц деревьев и цветов
Длинноволосый беглец Сиддхартха*
Словами молчания и опавших листьев –
Это дождь просветленья.
Дождь, что привык замерзать и тужить,
Становясь стеклянным. Он хотел быть зеркалом.
Но тщетно. Он хотел быть серебряным.
Но зря. Из его капель
Не смастеришь шары для вурдалака,
Не сделаешь креста или часов –
Не то время, не те перекрестки
На дорогах, которые не пройти, не проехать,
Не проползти по-пластунски на брюхе.
Лишь дождь – откровенье и просветленье.
Лишь капли в лицо – холодные, как прикосновенья
Снежной королевы – безумной дочери Космоса.
Только капли воды на кожу, в зрачки глаз,
Словно кто-то хочет швырнуть твою душу нетленную
В бездонное озеро Времени, в мистерию слов забытых
Белого племени сильных людей,
Что шли за стадами оленей
На север. Где звезды и холодно.
-----------------
*)- Сиддхартха – это личное имя на санскрите, означающее “тот, кто достигает своей цели”.Сиддхартха СИДДХАРТХА (Siddhartha) — имя основателя буддизма. Чаще его называют Буддха («Пробужденный»)...