Валериан Полищук.
(1897-1937)
Как сон лучистый и прекрасный
Я образ твой ловлю
Как море любит солнце ясно
Так я тебя люблю
Всю ясность сердца что ращу я
Отдам тебе тебе
Так тьмы в душе не попущу я
Не покорюсь злобЕ
*
КОХАННЯ
Як мрію світлу і прекрасну
Я образ твій ловлю
Як море любить сонце ясне
Так я тебе люблю
Всю ясність серця що плекаю
Віддам тобі тобі
Відтак я тьми в душі не маю
І не піддамсь злобі.
*
1917.
*
Угрозы.
(из Гёте)
Зашёл в дубраву при луне
За милой как-то раз.
Догнал, обнял, но молвит мне:
-"Я закричу сейчас".
А я: "Коль подойдут- прибью"!
И вновь упал на грудь,
И слышу: "Тише, милый мой,
Услышит кто-нибудь".
*
ПОГРОЗИ
З Ґете
В діброву раз колись зайшов
За милою услід.
Догнав, обняв її – вона:
«Я крикну» - гомонить.
А я: «Підлізуть хай – то вб’ю!» -
І знов упав на грудь,
І чую: «Тихше, милий мій,
Почує хто-небудь».