Колись давно в сумних біженських мандрах, Когда-то в грустных беженских
скитаньях,
коли дитям я ледве вже брела, когда ребенком еле-еле я брела,
старі хатки в солом”яних скафандрах скафандры старых хат в воспоминаньях
стояли в чорних кратерах села. стояли в черных кратерах села.
Дроти бриніли арфами Ерделі. Гудящий провод арфами Эрдели.
Гострила вуха темрява села. Слух обостряла темнота в селе,
Як тяжко стукать у чужі оселі, Стучать в чужие окна мы посмели
бездомним бувши на своїй землі! Бездомный люд на собственной земле!
Чужі оселі... Темний отвір хати. Жилье чужое…Темень чужих хат.
Ласкавий блиск жіночої коси. Ласкает блеском женская коса.
А потім довго будуть затихати На печке долго будут затихать
десь на печі дитячі голоси. звонкие ребячьи голоса.
Уже сидиш зі жменькою насіння. И семечки, зажатые в ладони,
Уже привітно блима каганець Огнём мигает в печке чугунок
Уже в такому запашному сіні в такой душистой золотой соломе
в твій сон запрігся коник-стрибунець! Запрягся в сон кузнечик-прыгунок.
І ніч глуха. І пес надворі виє. И ночь глуха. И пес дворовый воет.
І світ кривавий, матінко свята! О, матерь божья, мир залит огнем!
Чужа бабуся ковдрою укриє, Чужая бабушка платком тебя укроет,
своє розкаже, ваше розпита. Своё расскажет, спросит о твоем.
І ні копійки ж, бо не візьме зроду, И не возьмет она копейки сроду,
бо що ви, люди, на чужій біді?! Не может быть чужой беда!
А може, то в душі свого народу И мне казалось, что к душе народа
я прихилила голову тоді? Я прислонила(сь) голову(ой) тогда.
2.И не возьмёт она копейки сроду,.
нажиться на беде чужой?
и мне казалось, что к душе народа
тогда я прислонилась головой.