Мои лета, вы голубые с золотом,
Так быстро не бегите, вас прошу,
Ещё хочу я любоваться небосводом,
Волшебные миры узнать хочу.
И пенья не наслушалась я птиц,
И сердце не устало от любви,
Оно готово для общения с людьми,
В душе ещё не смолкли соловьи.
Мечтаю пробуждаться по весне,
Бродить босой и завороженной по росам,
И по зелёной, мягкой, словно шелк, траве,
Найти на небе зорьку свою ясную.
© Николай Савченко.
Спасибо Валентине Чайка за оригинал.
Мої ж, літа, блакитні, золоті,
Так швидко не біжіть, благаю.
Ще хочу милуватись небокраєм,
Пізнати хочу чарівні світи.
Ще співу не наслухалась птахів,
І серце не втомилось від кохання.
Готове для людського спілкування.
В душі ще голосно співають солов;Ї.
Пробуджуватись мрію на весну
Бродити,завороженій і босій по росі,
Та по зеленій і м;якій,як шовк,траві.
На небі відшукати зіроньку свою ясну.