О.В.Філіппенко
Кохана жінка, люба доня,
Прекрасна матінка дітей,
Неначе сонце у долонях,
Подяка щира від людей.
Коли співає - тишить вітер,
Вірші складає - замовчить,
Щоб кольоровий бісер літер
Зміг наші думи полонить.
Рядки гукати за собою
У вирій ніжних почуттів,
Земля вінчалася з красою,
А та не мала берегів...
Не має меж її уява,
Та притаманна біль душі,
Що занепала так держава,
За нею й Неньку - молитви...
Дай Бог і їй щасливу долю,
Родині згоди та тепла
І щоб були усі здорові,
Красу душі щоб зберегла!
П.В.М. 11.01.2022г.