чи юним бідканням в голосі найдорожчім
полеглим вибором з сотні твоїх світил
жвавим — еге ж — метеликом у лаштунки ночі
чи то слівцем лайливим та неохочим
світлом далеким мов проливнем золотим
вибір – вживати спільні слова акацій
не з перецвітом карельським посеред трав
відгородився б Венецією ragazzo
жереб убивчий зіткнення мовних бранців
годі й чекати в хаті
але ж озвавсь
чіпко – ішов на голос трудар тривожний
чи то писемність йшла у нічний терен
а ось тепер так і бачу як землю боже
зум твій зірковий
пекельний мед
на крові порожній
світ де блукаю
зайвим поводирем
світ що його основа мов богадільня
та не одна — чи світе мій був один —
де невблаганно син і отець роздільні
(час визначати задуми
і доцільність
двом — наче з двох країн)
острах долання шляху свого й чужого
ніби тендітність поруч
а я — плече
в хаос нестримний твій чи відпускати слово
або зійти очеретом подовж розлому
дивний дитинства бранець
озвись іще
----------------------------------------
юной ли жалобой в голосе драгоценном
павшим ли выбором в сотне твоих светил
быстрым — как всё у тебя — мотыльком за сценой
в томности промелькнувшим словцом обсценным
светом далёким что руку позолотил
выбор — со мной говорить языком акаций
не с перецветом карельский чей образ мил
отгородился венецией бы ragazzo
в смертном твоём перехлёсте всё может статься
мог ли нежданней ворваться
но позвонил
цепко — работника с голоса растревожив
впрочем — что знал я в ночи о письме своём
а вот теперь — так и вижу как землю боже
звёздный ли зум твой
медовый твой ад подкожный
мир где брожу я
ненужным поводырём
мир что составлен из множества богаделен
так — обходя их — а надо всего одну —
смотрит отец невозвратно как сын отделен
(час разговора о разном
потом — о деле
каждый — в свою страну)
можно ль сильнее бояться пути чужого
если прильнувшая хрупкость
а я — плечо
в хаос безудержный твой отпустить ли слово
сшить ли разломы так бережно тростниково
странного детства посланец
звони ещё