Заплющую очі і слухаю тишу -
Думками таємними тиша озветься,
Чуттями із серця глибин розіллється
Прозріння душевне, за сонце ясніше.
Раптово одвіти сакральні крізніють:
Злітає полуда зі світочу слова,
А розум, нарешті дійшовши основи,
У русі живлющому запломеніє.
І зважено буде, що є найсправжнішим,
Коли мішура пустослів'я поблякне.
І думам прозору уже не забракне,
Щоб чути, про що озивається тиша.