Народжені самотніми і вільними,
відповідальними,
від щастя й відчаю – своєї людяності –
тікаємо…
Народжені голодними і спраглими
(і вільними!)
розрадить намагаємось
обіймами
одне одного…
…Шукаємо, блукаємо, тікаємо.
По собі залишаємо розкраяне
чуже життя…
…Чекаємо нічого…
Незабуття
зростає
в нас розлоге,
розпач-
ливе.
І час
пливе…
А потім
нам у люстрі відлунює самотність…
Самотність, що від неї не втекти,
відповідальність, воля й спраглий Пошук –
якщо їх визнать, то порожній кошик
єства людського виповниться знов:
Самотність/воля – це ї є любов,
що від початку маєм берегти.
Народжені самотніми і вільними
з любови Божої,
обернімося, і очами пильними
поглянемо, навіщо ми народжені.
30.06.05