- Причовпла, моя ри-и-и-бонька! - копіюючи інтонацію дружини, зустрів свою кохану лебідоньку Валентин, - Ти хоч знаєш котра година? Ждав-ждав! Жданики вже всі поїв.
- А мені залишив?
- Що залишив? - здивувався чоловік.
- Та жданики ж... їсти шось хочеться.
Кохана лебідонька, ледь не перевернувши стійку із взуттям, гикнула і спробувала обійняти чоловіка.
- Уф! Міцним святкували! - скривився Валентин, намагаючись ухилитися від проявів палких почуттів дружини.
- Н-не заз-д-рь! Ну подумаєш, трошчки псвятквали!
- Що-що? Трошечки? Це ж навіть не 8 березня! Оце так День закоханих... Давай вже допоможу, - буркнув чоловік, спостерігаючи за битвою своєї коханої лебідоньки із шарфом, в якій, схоже, перемагав шарф.
Валентина хиталася, але не здавалася:
- Зараз я... його... та ну... ти диви... це ж якась анін... анумна... аномулія! - сердито видихнула жінка, вкотре смикаючи неслухняного шарфа.
- Аномалія - це приходити додому о другій ночі 14 лютого, коли всі нормальні жінки вже наготували-відсвяткували і спати полягали! - не втримався від кольки чоловік.
- Та чого ти! Не камнуть... тьфу ти! Не каламтуй... Щас! - Не ка-ла-муть озерце мого кохання, бо... - далі думки Валентини попливли десь до іншого берега, і, очевидно, там десь і залишилися.
- Ох і нісенітниці ти верзеш, - похитав головою чоловік, успішно врятувавши свою кохану лебідоньку від підступного шарфа.
- Золото-о-о ти моє-е-е, я ж тебе так любила-а-а... - проспівала Валентина, обіймаючи чоловіка, - Ти мій врятувник... нє, рятівнак... як отой з "П'ятого ел-елемента"... та як же його? Крєпкий гарєшек! От хто ти! Дай я тебе поцілую-у-у...- потягнулася до коханого Валентина.
- Йди вже спати, аномалія. Посвяткували!
13.02.2022