Синьооке небо зажурилось,
Хмарами покрилася блакить.
Материнське серце в грудях билось
І душа за хмари вже летить.
Там, на Сході,син єдиний
В сніжнім бліндажі веде дозор,
Захищає рідну Україну,
Щоб спокійним, мирним був наш сон.
Скільки українських синів-дочок
Від неправди гинуть.В небесах
Сяють, ніби зорі, їхні очі
І нескорена усмішка на вустах.
З нами поряд пліч-о-пліч, з мечами,
Сили Правди, Миру і Добра.
На коліна Україна вже не стане,
Наша Русь від древніх літ свята!