Зал зниця

 
Я відчуваю потяг, старезний потяг
До будь-коли на червоному тлі-
Ють літери, чорні каптури
Співать ПТУРи моїй землі
Колискову, ніколи знову,
Кумедні назви, страшні пісні,
Пісні розмови, рясні новини,
Провини, клоуни й еквилібристи залізні,
І міст над нами тисне, як уві сні.
Стосується кожного,
Наздожене знедужене, ми не встигаємо
Мізками за тобою, потягу,
Ми ще не втиснуті, як книжки
На полиці, в Кошиці,
В кишені, кошику, валізі - ножиці,
Атропос, дай нам нову струну,
І ми заспіваємо й переможемо
Силу ворожу й саму війну.