Мамо, дивися, вже сонце за обрій сідає.
Йди відпочинь. Вже четверту добу ти без сна.
Таню моя, то мене вже у тебе немає.
І твоя перша, без мене, похмура весна.
Там в небесах я зорею тобі посміхнуся...
Я б теплим вітром у рідний наш дім прилетів.
Знаєш, я думав, додому до вас повернувся...
Мамо моя, якби знала, я жити хотів!
Ти не тужи, я веселкою ляжу над полем,
Маком червоним накрию зелені поля.
Мамо, пробач, що зостався навічно героєм.
Ти ж мене вчила, що це наша рідна земля.
Ти так чекала - онуків тобі подарую,
Але раптово підкралась у скроні зима.
Десь в небесах, за тобою безмірно сумую.
Таню, пробач, що мене вже у тебе нема.
Твоя Таня.
/ Богданчик, іноді звертався до мене...Таню./