Из альбома «Казка Весняна»
«ВІРШИКИ ПРО ПРОЛІСКУ –
КВІТОЧКУ ВЕСНЯНУ...»-5 – 10шт.
(продовження)
1*
Вона з’явилася з-під снігу...
Побачила шматочок неба...
Зітхнула тихо... Посміхнулась...
Помріяла про те, про це...
І вирішила на дозвіллі,
Що буде синьою, як небо...
Або блакитно-синє море...
Або лазурне озерце...
2*
Граціозна... Величава...
Виступає, наче пава...
І тому «Принцеса Лісу»
Юну квіточку зовуть...
Очі – синьота чудесна
Сонячного піднебесся!!!
Серед кучугур сніжистих
Квітка жде свою весну...
3*
Проліска на сонячній полянці
Виросла... Одна... Навколо – сніг...
Та вона – наспівує романси...
Їх завжди присвячує весні!!!
А зима на квітку злиться, злиться...
І мороз на неї також злий...
Тільки квітка – стужі не боїться!!!
Дух її – сміливий і стійкий!!!
4*
Розбудила весна першу квітку...
На галявах струмочки дзвенять...
Сині очі відкрив «вісник квітня»...
І медвяний розлив аромат!!!
Він гойдається на ніжці ніжній...
І співає веселі пісні
Голосочком тонким, дивовижним...
Їх присвячує юній весні!!!
5*
Зріст у квітки – не більше долоньки...
Взимку крихта під снігом живе...
І для зимоньки – мов рідна донька!!!
Квітка ненькою зиму зове...
Та приходить пора прокидатись...
Снігову ковдру скинути геть...
І з весняним промінчиком гратись...
І дивитися тільки вперед!!!
6*
Дуже ніжна і скромна рослина
Відійшла від зимового сну...
Ліс, почувши хороші новини,
Співом птах зустрічає весну...
Позабув ліс про тишу зимову...
Подарив квітці юній любов...
Ожила квітка! В казці чудовій!!!
Бо почула весни тайний зов...
7*
Нахились навесні к юній квітці...
Шепотіння почуй пелюсток...
Квітка в сукні із синього ситцю
Нам покаже свій перший росток...
Розквітає вона... І співає...
Тільки чемно її попроси...
Бо вона свій талант розкриває
Тим, хто може почути її!!!
8*
Білий колір проліски та ніжність –
Це вже нероздільно для душі...
В пелюстках крихких таїться вічність...
І мої не складені вірші...
І любов, що в серці розквітає
Квіточкою першою весни...
І щасливо жити помагає...
І пісні співати навесні... / І вірші складати повесні...
9*
Хай живуть, повесні розквітаючи,
Квіти – вісники сонця й весни!!!
Їх краса, у душі проростаючи,
Творить хай в серці юнім пісні!!!
Хай любов їхня ніжна й велика
Надихає лише на добро!!!
І нехай кожна квіточка – крихта,
Та несе нам цілюще тепло!!!
10*
На узліссі, біля жвавого струмочка,
Із-під снігу синя квітка виглядає...
Довго крихітка до сонця пробивалась...
І втомилася... І хоче відпочити...
Та лісок, повеселівши, прагне піти...
Юну проліску на пісню надихає!!!
Квітка вінчиком дзвенить, немов дзвіночок...
Намагається всі квіти пробудити!!!