Війна, наче звір, що чатує за нами,
виматує нерви, калічить, вбиває...
гарчить навіжено, лютує боями,
і танками давить, вогнем пожирає.
Зховатися нІде у тому хаОсі,-
холодні підвали не надто безпечні
і люди втікають голодні і босі,
квартири, будинки покинувши й речі.
А ті, хто лишився,- неначе із сталі,
готові з землею зріднитись навічно,
готові неділями жити в підвалі,
для них перестало це бути трагічним.
Хоч нерви у кожного, мабуть, ні к бісу,
зате,як прийдеться - зі "смузі" на танка!
Мов їхні діди - партизанить до лісу,
а треба - і вище підніметься планка.
Війна, наче звір, що дістане любого,
не вийде сховатися в хаті, що скраю.
Не біймось селяни, молімося Богу
нехай Україні в борні помагає!