27
Зацвiла в долинi
Червона калина,
Нiби засьмiялась
Дiвчина-дитина…
Любо, любо стало,
Пташечка зрадiла
I защебетала…
Почула дiвчина,
I в бiлiй свитинi
З бiленькоi хати
Вийшла погуляти
У гай на долину
I вийшов до неi
З зеленого гаю
Козак молоденький
Цiлує, вiтає
За руки хватає
I iдуть по долинi
Тихою ходою
I йдучи спiвають
Як дiточок двоє !
Пiд ту калину
Прийшли, посiдали,
I поцiлувались.
Якого ж ми раю
У Бога благаєм ?!
I cамi не знаєм !
Рай у вiчи лiзе,
А ми в церкву лiзем
Заплющивши очи:
Такого не хочем!
Сказав й я правду
То що з нею буде?
Самому завадить*,
А попам та людям
Однаково буде!
1849
* будет плохо - Прим. ВП