З альбому «Казка Весняна»
«ВАЛЬС НА ГІЛКАХ ДЕРЕВ...»
...Пахнув квітневий вітер свіжою травою...
Пташиних гнізд, давно обжитих, спекотою...
Дзвінкою хвилею з пустого узбережжя
Дніпра нічного з відображенням зірок...
Сумною радістю повіяло... Натхненням...
Хмільними чарами бажань... Теплом блаженним...
Призовний чути стукіт... Дятли б’ють в тамтами
І світ захоплюють наближенням казок...
...А на гілках дерев весна кружляє вальсом...
Так граціозно! Величаво! І прекрасно!!!
І мерехтить серпанком брунькових фантазій...
Фатою мрій новонароджених квіток...
Бруньки готові спалахнути тайним світлом...
Азарт весінній і солодкість розносити...
І ось – вони танцюють в парі зі світанком!!!
І розливають томний запах пелюсток!!!
...Балет на віточках дерев з листочків юних,
Криштальних крапель – сліз весняної фортуни,
Зітхання вітру і його пісень безжурних –
Дух зачаровує! І тішить нам серця!!!
Увесь просвіт гілок бруньки вже захопили...
Новими мріями казково заяскріли...
Димок смарагдовий їм личить! Навіть дуже!!!
Душі приємна віток сяючих краса!!!
...Їх пестить сонечко... І вітер обдуває...
Квітковим маревом скриває наготу...
А ми – чекаємо, коли у світлім травні
Прозорі віточки розкішно розцвітуть!!!
P.S.: Перевод с русского языка на украинский...
ИСХОДНЫЙ ТЕКСТ:
«ВАЛЬС НА ВЕТВЯХ ДЕРЕВЬЕВ...»
...Пахнул весенний ветерок травою свежей
И духотой уже обжитых птичьих гнёзд...
Речной волной с давно бесснежных побережий
Днепра ночного с отраженьем тысяч звёзд...
Стремленьем к радости повеяло... Мечтами...
Недосягаемых желаний волшебством...
Призывный слышен стук... То дятлы бьют в тамтамы
И восхищают мир долбёжным мастерством...
...А на ветвях деревьев вальс весна танцует!!!
Столь грациозно! Величаво! И легко!!!
Мерцая нежной дымкой почковых чешуек,
Фатой белёсой новорожденных цветков...
Давно готовы почки вспыхнуть ярким светом
Азарта вешнего... И сладость расточать...
И вот – они кружатся в танце предрассветном
И разливают миру томную печаль!!!
...Балет на веточках дерев из листьев юных,
Хрустальных капелек, серёжек золотых
И вздохов ветра, чуть смущённых, неприютных,
Взор восхищает! Не даёт сердцам остыть!!!
Да, весь просвет ветвей уже затмили почки!!!
Мечтой взорвавшиеся... Свежею листвой...
Цвет изумрудный им к лицу! И даже очень!!!
К тому ж наполненный красою заревой!!!
...Ласкает солнце ветви... Ветер обдувает,
Цветочным маревом скрывая наготу...
Мы с нетерпеньем ждём, когда же в светлом мае
Нагие веточки роскошно зацветут!!!
(© Copyright: Елена Буторина-Палагута, 2011
Свидетельство о публикации №11105011317)