***

Валентина Саєнко

Будять тишу удари дзвіниці,
Для душі це тяжкий благовіст
І смертельні димлять блискавиці,
На долонях зруйнованих міст.
На реальність крізь сльози дивлюся,
І в перервах розірваних снів,
Я за сина ночами молюся,
І за всіх України синів.
Переглянуті цінності всує,
Де родина і мир над усе.
Хай як ворог не злиться й лютує,
Сила духу всі біди знесе.
Вояки захлинуться ворожі,
Затріпоче схвильовано стяг.
Наш народ цю чуму переможе
І здобуде свободу в боях.
Клич набатом звучить понад фронтом,
Молитви на кону вівтаря.
Над ранково-нічним горизонтом
Підіймається правди зоря.
***
Тишину разбудили удары звоницы,
Для души это тяжкая  весть.
И смертельно дымят от ударов зарницы
На ладонях  разгромленных мест.
На реальность сквозь слёзы смотрю я,
В перерывах разорванных снов,
Я за сына ночами на коленях молюсь,
И за всех Украины сынов.
Пересмотрены ценности всуе,
Где МИР и семья дороже всего.
Как бы враг не зверствовал всюду
Сила духа все беды снесёт.
Захлебнуться враги, что напали,
И поднимем победы мы стяг.
И эту чуму наш народ одолеет,
Завоюет СВОБОДУ в боях!
Клич набатом звучит над фронтом,
И молитвы на кону алтаря.
Над рассветным-ночным горизонтом
Поднимается ПРАВДЫ заря.