З альбому «Казка Весняна»
«АСОРТІ ВІРШІВ ВЕСНЯНИХ»-1 – 10шт.
1*
Чорнобрива... Ясноока... / Синьоока
Стан високий і стрункий...
Мов зоря, рум’яні щоки... / рожеві, червоні
Голос ніжний та дзвінкий...
Коси довгі й кучеряві –
В тон пшениці золотій...
А вуста – такі яскраві,
Наче вишеньки плоди...
Погляд добрий і веселий...
Всмішка ніжна, чарівна...
Хто ця мила Королева?!.
Це – Красунечка-Весна!!!
2*
Як стеблина, станочок тоненький...
Ясні очі... Рум’яні вуста...
Всмішка – ніжна... І личко – гарненьке...
Як зовуть цю дівчину?!. Весна!!!
3*
Рум’яне личко... Погляд добрий...
Усмішка на вустах привітна...
Русяво-золоте волосся...
Віночок з квітів на чолі...
Неначе трепетна стеблина,
Станок її – стрункий, тендітний...
В очах – промінчик сонця грає
І творить «зайчиків» малих...
Чия душа всі любить квіти?!.
Душа у юної Весни!!!
4*
Убралася земля напівсонна
У пахучі та свіжі рослини...
Ні листочка пожухлого в травах...
Ні стеблини сухої ніде...
Сад, зеленою сукнею вкритий
Та з намистом росинок перлинних –
Зараз райський! Неначе небесний!!!
І у казку весняну веде!!!
5*
Сонце висушило сльози
На квітках, росою вмитих...
Втішило печальні душі...
Заспокоїло серця...
Їм дозволило розкритись...
Посміхнутися привітно...
Поцілунками своїми
Випило з них сум «до дна»...
6*
Довгі та блискучі лози
З листям гострим та вузьким...
Чагарник це «верболози»,
Що зростає у ріки!!!
Золоті його сережки –
Ніжні, трепетні, пухкі –
Творять у садку «мережки»
Із казок і мрій п’янких...
7*
Ліс прозорий щодня молодіє...
І пишається квітом своїм...
Напівсонні гілки зеленіють...
І полискують юні бруньки...
Промінь сонця на вітах танцює...
А птахи знов співають пісні...
Оживає все... І тріумфує...
І радіє мрійливій* весні!!!
* рум’яній, квітучій, духмяній,
розкішній, дзвінчастій, дзвенячій, погожій
8*
Осідає трава... В’яне швидко...
Залишає лиш стебла пожухлі...
Майже плаче від холоду ранку...
Та все сонечка теплого жде!!!
Йти на спокій вона не бажає...
Хоч і мрії таємні заснули,
Та душа юна прагне до свята
Й в світ осінньої казки веде!!!
9*
Світло хвилями м’якими
Поміж небом і землею
Розпливалось, мерехтіло
У ранкових снах трави...
Це рум’яний схід промінням
Їхні душеньки леліяв...
Бо в траві таїлись квіти –
Почутливі і сумні...
10*
Голосок м’який, співучий
Піє щось... Таке приємне!!!
Наче пісню почутливу
Для таємних струн душі...
Соловейко це в садочку
Заливається натхненно!!!
Про свою любиму ружу
Проспівати нам спішить...