Дніпро, Дніпро, тут серед хат
в золоті зрілої пашні,
дівча іде до синіх вод,
віночок кладе, й лиш найкращий!
-Неси його, качай його,
минай кам'янисті пороги,
хай Олександр коханий мій
рушає у швидку дорогу!
Дніпро, Дніпро! Йому скажи,
високою хвилею днини,
нехай візьме вінок й зв'яжи
нам руки вінчанням в родину!
веди його і поряд лийсь,
нехай берега тонуть в квітах!
...Ромашко рай, й волошко вись,
квітчай коси русії дітям!
І пісню цю коханий чув,
й назустріч пішов своїй парі,
й Дніпро назавжди поряд був,
і відстань короткою стала...
Пливе вінок, зове вінок!
Ромашка й волошка до нього!
І синь Дніпра тих двох звела
в єдиную долю дорогу...
І де ступав невидим враг,
щоб щастя у долі забрати,
Дніпро ріка немов той птах,
стрімився до їхньої хати,
й поля - поля землі й небес,
землі що ромашкою раєм,
й волошкою мов синій плес,
а води Дніпра пишним маєм!
Дніпро, Дніпро, тут серед хат,
хай радості яснї зливи,
ріка, скропи водою сад,
кохання для двох в рід щасливий,
хай Олександр і доленька,
заквітчана Богом дружина,
сім'ю на вільнім полечку,
сотворять в щасливу родину.
19.04.17р.