З альбому «Казка Весняна»
«АСОРТІ ВІРШІВ ВЕСНЯНИХ»-9 – 5шт.
1*
...Веснянка очі відкриває...
І – прокидається весь світ!!!
Радіє сонцю... Серцем сяє...
Звертає пуп’янки у квіт!!!
Рясні дерева клонять віти
Від розквітаючих квіток...
А зоревий весняний вітер
Дарує ніжності ковток...
...В очах дитячих перших квітів
Лукаві іскорки блищать...
А в чистоті небес блакитних –
Ранкові промені яскрять...
Веснянка знає справжню щирість
І бездоганність почуттів...
Тому вона і просить миру –
Найголовніше у житті!!!
2*
...Ласкавий дотик вітерцю...
І сонця поцілунок ніжний...
Зоря злітає в висоту –
У простір сяючий, безмежний...
В весільних сукнях всі сади
Стоять... Задумливо... Мрійливо...
І поспішають розцвісти
У димці райдужно-щасливій...
...Щороку з радістю весна
Влаштовує для нас це свято...
Навіює згадки вона,
Що щастя – є! Його – багато!!!
Та тільки треба нам самим
Весну творити... Цінувати...
Тоді і наслідки зими –
Не зможуть дух опанувати!!!
3*
Зоря, як птах летить... Легкий... Рожевокрилий...
Рум’янцем ніжним піднебесся заливає...
Курс на відновлення чуттів спішить відкрити...
Напівдитячою усмішкою цвіте...
Молінням прагнуть в небеса квіткові душі...
Весняних янголів на поміч закликають...
У сонця просять мир створити в дні грядущім...
Найголовніше у житті! І пресвяте!!!
Я хочу вірити, що зов почутим буде...
Що сприйме небо молитви земного раю...
І що воно розкриє мирну Книгу Судіб...
І що добро весняним квітом проросте!!!
4*
Соковитими відтінками фантазій
Розкриваються бутони та бруньки...
Поспішають влаштувати гарний празник...
І прикрасити всі тайні закутки...
Освіжають... І дарують щиру радість...
І відновлюють миттєво почуття...
Уливають у серця весняну благість...
І прискорюють нам ритм серцебиття...
Вибух пристрасті – земної й неземної –
Викликають в душах люблячих вони...
Огортають дух весняною любов’ю...
І співають життєрадісні пісні...
Пестять душеньку і серденько голублять
Ці тендітні перші вісники весни...
Про прихід її утішно й гучно трублять!!!
Просять тільки не губити мить краси...
5*
Весна розбудила дрімаючу землю...
А роси осяйні – умили її...
Пестливе повітря та сонечко тепле
Розкрили для неї обійми свої...
А ледве помітний серпанок злотистий,
Що світу явила весняна зоря,
Накрив перші квіти, травиночки, листя...
І з ними – розквітнула мати-земля!!!
В зажурі зітхають сніги почорнілі...
Та більше не зможуть світиться вони...
Бо квіти весінні вже душі сп’янили!!!
І землю прикрасили сяйвом весни!!!
Тепер все у світі лискуче! Співуче!!!
Тому і немає шляхів до зими!!!
Не згасне надія у душах квітучих,
Коли в них панує цвітіння весни!!!