Невже це сон страшний приснився,
Невже погаснув сонця світ?..
Невже літа, що були в квітах
Забудуться на довгий вік?..
Не та вода поїть з криниці -
Немає сліз, що вiд Христа...
Кругом людей блукає вітер,
і сім'я сіє западня...
Душа не знає чого хоче -
В ній сумрак, горе і біда...
Вона додому свого хоче,
А в домі зникли образа...
Не бачуть сяйва з серця очі...
І непокоїться душа...
Чекаєм миру в світі божому,
Забувши в собі про Христа...