ЩЕМ
Небо упало у сльозове море в безмові:
Крики німої пітьми і сирени світанку.
Темінь у душах не зсянеться зранку
Й Земля задихнулася в кіптяві болі і крові.
З сваволі…
Вої поляглі легендами стали й богами
І вже сягнули науки так гучно мовчати,
Щоби навіки у пам'ять живих сповіщати
Вартість ціни і нести сивий попіл снігами.
Дзвонами…
“Мир вам”, – шепочуть розтерзані квіти,
Кинуті в прірву відлуння і вирвані в щем.
Час провалився в безодню і випав дощем,
Сміху з обірваних усмішок – не гомоніти.
Вже. Діти…
Десь загубилась любов – заблукала в війні.
Гнів уродила зі смертного черева помста
І захлинула життя. Відчай випито вдоста.
Скорбота на дні. Щастя – наче уява в вікні.
Вдалині…
Павло Гай-Нижник
3 квітня 2022 р.