ось прилетіли журавлі,
гнітить їх морок та свавілля,
бо біль зігнулась на ріллі,
а смуток вкрився неба синню…
палахкотить вогнем зоря,
ченці – шпаки зітхають вголос:
чи то озимі, чи стерня,
а може то надії колос
схиливсь до матінки землі,
бо тільки в ній його притулок,
а місяць схований в імлі –
/святої ночі подарунок/
легенько кине промінець,
доріжку вкаже добрій думці
та зарубцює біль сердець,
що утворили тут безумці…
ті збитки видко всім і вся:
лелекам, бджолам, людям, вітру…
в скрижалі впишуть небеса
ту безпорадність їх нехитру…
а ось і дощ… його сльоза
лікує рани безвідмовно,
до сонця тягнеться лоза,
складає листя молитовно…
поза хмарок звучить амінь,
співають янголи щоранку,
щоб неба синя глибочінь
була, начебто колисанка…
щоб колосились там хліба,
цвіли волошки синьоокі,
щоб зникла геть з душі журба
бо так вказали нам пророки…
07.04.2022