Відповідь Євгену Юхниця на -
Даремні мрії вербоньки-бабусі. Євгену Юхниця на - З років верби журбливої своєї
- http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95228
"Хтось, має Молодь України."
Прийшли в краї поробки для музеїв,
Малостійкі й почали голосить:
- З років верби журбливої своєї,
Все мрiємо здоровими пожить.
Але нас час все б’є i б’є у тiм’я,
Щоб далi ми почали жити так -
Не сiяли б в серця всім злості сім'я
I не ростили навкруги будяк!
Наш дуб-земляк надійний, витривалий
Свій шанс у нас століттями чека.
Що б ми його під корінь не рубали,
Далекоглядні були, но – не так…
Родинний захист, вербонька-бабуся,
Ця зморшкувата шана поколінь,
Жадає що в любовi пригорнуться
Поробки цi, дивлЮчись вдалечинь.
Дарма, однако ж мріє деревина,
Гілки свої над рiчкою схилив.
Не має в серці щірості людина,
Чий розум світ безглуззя захопив.
Ото ж, яка тут користь, рiзні зміни?!
Партнер сталевий зміцнює Тризуб?!
Хтось має, має молодь України,
Але ж вона як нездоланний дуб!