Дорогое моё Подмосковье,
Я входила нынче в твой рай,
Ты меня окружало любовью,
Не таясь обнимал твой край.
До меня ты приветно касалось
Молодыми ельника лапами,
Ты за счастье моё боялось,
Хоть не знало, как сердце плакало.
На меня ты дивилось тревожно
Голубыми очами озёр,
Так, что кажется мне невозможным
Нам с тобой расставаться с тех пор.
Поезд выехал из Подмосковья -
Сердцем чувствую я межу.
Неразрывно с моею любовью,
Я тобой дорожу, дорожу.
Сохрани же и ты те знаки -
На берёзах зарубок след -
Там, где буду я снова плакать,
Возвратившись сквозь сумрак лет
Оригинал стихотворения:
Найрідніше моє Підмосков"я,
я сходила твої гаї.
Там спіткала свою любов я,
не таїла від тебе її.
Ти до мене привітно торкалось
молодими руками ялин.
Ти за щастя моє боялось,
хоч не знало ніяких причин.
Ти дивилось на мене тривожно
голубими очима озер...
Ну, то як же у світі можна
відірватись від тебе тепер?
Поїзд виїхав з Підмосков"я -
серцем я відчуваю межу.
Нерозривне з моєю любов"ю,
я тебе бережу, бережу...
Зберігай же і ти ознаки -
на березах зарубки слід -
щоб було мені де поплакать,
як вернусь через кілька літ.