Так затишно, що страшно. Щось гуде,
Бджола чи джміль. Бринить на підвіконні
Ранковий птах… Так, начебто ніде
Воно не бухає до болю в скронях…
Так начебто ні війн і ні жахіть,
Так начебто не рветься, не палає,
Так начебто у цю прозору мить
Ніхто не наближається до краю
Життя, надії, сил… Так начебто ніщо
Ніде не помирає, не бідкує.
Так затишно, що соромно, За що
Отримали ми тишу, що мурує
Думки та сподівання?.. У вікні
Така блакить - що боляче дивиться.
Так затишно, що соромно мені,
Так затишно. Аби ж не помилиться.