Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.
/ Василь Симоненко./
*****************************************
Так неважливо усе на світі стало...
Ні день наступний, тим паче уже вчорашній.
Мені ніколи нічого не було мало,
Тепер мені вже ніколи не буде страшно.
Напевне я серед грішних найбільше грішна,
Собі дорікала: мабуть, я молилась мало.
А знаєш, синку, сьогодні весна вже інша...
А потім, раптом, цієї весни не стало.
І небо... чорне... неначе душа згоріла,
І зорі в небі - немовби за вмерлих світять,
І я волаю - зовсім уже здуріла...
А люди кажуть: Така ти не перша у світі.
І очі вицвіли... горе забрало сили,
І сльози начебто вже й не такі солоні.
Мене, у лютому, разом з тобою вбили,
І наші душі, синку, тепер холодні...
Так неважливо усе на світі стало.