Судилось мені тебе пережити сину...
Я біль виміряю в милях та навіть в герцах!
Ти знаєш, я раз у житті зігнула спину -
Щоб цілувати землю і твої берці.
Ангеле мій - розірвали у клапті душу...
Ну хоч словечко... Як мені далі жити?!
Але сама розумію, що жити мушу!
Щоби твоїм убивцям, довічно, мстити!
А навесні я посаджу калину...
Їй розповім - що ти полетів у небо.
Я розкажу який ти у мене, сину!
І як живу тобою, але без тебе.
Судилось мені тебе пережити сину!
Не знаю, чи довго люди живуть без серця...
Але... я раз у житті зігнула спину -
Щоб цілувати землю і твої берці.