Н. Бидненко
Напівзабутий голос раптово зазвучав…
Мов стиглий житній колос, мов шепотіння трав.
Напівзабуті ноти нескорених октав…
В них радість і турбота – це ти колись плекав.
Напівзабуте слово… В нім чари і жура…
Вже не почути знову – життя підступна гра.
Одне лиш не забути, хоча минає час:
Ту крапельку отрути, що розлучила нас.
***
Полузабытый голос внезапно зазвучал...
Словно спелый колос, словно шёпот трав.
Полузабыты ноты не пройденных октав...
В них радость и забота - ты так хотел и ждал.
Полузабыто слово... В нём чары и печаль...
Я не услышу снова - коварная жизнь, но жаль.
Одно лишь не забыто, хотя минул наш час:
Ту капельку отравы, что разлучила нас.