Пусто в великому мiстi,
бо тебе в ньому нема,
i по радiо передають
лихi вiстi,
що в цьому роцi
буде холодна зима,
а ти живеш десь
далеко вiд мене -
зовсiм сама,
i я без тебе хворiю,
а хвороба ця гiрше,
нiж чума,
А поруч так багато
рiзних людей,
але з ними якось
сумно i нецiкаво менi,
i в свiтi iх iдей
я, здаеться, лежу
на самому днi,
i я кожний день
написанними пiснями
свого життя
викреслюю днi,
знай, що я
без тебе не живу,
а стою як перед
смерт'ю на вiйнi,
Пусто в моiй душi
i так не вистачае неба,
i через своi вiршi
я все життя
iду до тебе,
i не тiльки тому,
що в тому е
якась потреба,
а тому, що жити
на землi не можу
я без тебе...