Дам'ян Дам'янов
ОПІВНІЧНА ЛІРИКА
Ти не вбачай у тім якусь прикмету,
що допізна вікно моє вогніє.
При світлі пишуть зазвичай поети,
хоча в пітьмі свої плекають мрії.
Дивакуваті, часом злі, й єдине,
що чуються вони тоді певніше,
коли стихає все - в такі хвилини
думки й слова народжуються в тиші.
Тоді і тиша найтихіша, зрима,
папір - біліш немає: відтепер і
усі слова, і голоси, і рими
найкращим чином ляжуть на папері.
Ти не питай, чом світло серед ночі
від лампи розливається моєї,
бо янгол - як зійти з небес захоче, -
чи землю зможе він знайти без неї?
(переклад з болгарської - Любов Цай)
10 квітня 2022
**"
Дамян Дамянов
СРЕДНОЩНА ЛИРИКА
Не питай все защо до късно свети
прозорецът на будната ми стая.
На светло пишат всичките поети,
макар че в мрак тъгуват и мечтаят.
Налудничави, зли и неспокойни
Те най-спокойни или пък най-умни то
Се чувстват само в оня миг, във който
мъртвилото расте и става думи.
Тогава тишината е най-бистра,
Най-чист – листът и мисълта – най-ясна.
И всички думи, гласове и мисли
Заемат своето най-точно място.
Не питай все защо до късно свети
Едната моя лампа в тъмнината,
Че ако ангел слезе от небето,
Без нея как намерил би земята?