Горів мій дім в війну,
Горів, а ти не вірив,
Стіна була міцна,
Та я ж також незламна.
Ти залишив мене одну,
Від болю заплющила очі,
Ридаю і не боюсь вогню.
Молитва лунає частіше щоночі.
Я марила про краплі дощу,
Я мріяла води скоріш попити,
Я думала ніколи їм не прощу,
А зараз хочу просто жити.
Щоб друг приїхав, і повітря
Не мало відбиток війни,
Щоб їсти разом смаколики вишні,
І сміятися, коли пригощу.
А він полюбляє з долонь моїх їсти,
А я нібито цілком лісова німфа,
Що не встигає в човні сісти, коли пливе.
Горів мій дім в війну,
І друг мені повірив,
Поцілунком зцілення сягну,
Посмішками осяяна: душа і дух, повір, живе!
Я знаю! Приїде! До нас в Україну,
І будуть хвилі човен підіймать,
А друг завжди знайде стежину,
Де неймовірно чудово я буду танцювати і співать!