Якщо я досі ще жива,
То певна, що потрібна Богу -
Він ще витичує дорогу
Та віддаля мої жнива...
Уже минув і вишні квіт,
І вітер обтріпав жерделю...
Як волосина крізь куделю
Пройшов Господь через мій світ...
Його наситні, мов коржі,
Слова божественні Любові
Нуртують гойно в моїй крові
До завершальної межі...
І в каламуті хворих днів
Незнана збуджується радість -
Уся довколишня принадність
Така споріднена мені -
В кущах зачаєно блищать
Перлинні вінчики конвалій...
Бездушній , бісівський навалі,
Як кров та кривди всі прощать?
Трунком наповнюючись знань,
Шепчу тремтячими губами, -
"Ми - вільні! Нам - не буть рабами!
Ворожа швидко згине твань!"
Хай Віра та молитва ревна,
Щоб знову скресла сила кревна!
Переклад - Римми Батищевої
Коль я жива ещё пока,
необходима, значит, Богу.
Ещё он правит мне дорогу
И отдаляет мой закат.
Уж облетел у вишни цвет
И ветер оборвал жерделы.
Как волосинка из кудели,
Вошёл в меня Его завет.
Его слова полны, как жизнь,
Божественны Любовью светлой.
Они живут во мне приветно
До завершающей межи…
И в мути нездоровых дней
Внезапно вспыхивает радость,
И окружающая сладость
Вся разливается во мне.
В траве так ласково блестят
Розетки ландышей жемчужных…
А здесь нашествие бездушных –
Им эти беды не простят.
Напитком опыта полна,
Шепчу дрожащими губами:
«Свободным нам – не быть рабами!
Болота сгинет пелена!»
Молитвой верною Небесной
Пусть сила кровная воскреснет!