***
Якби твоя краса, мов подих чистий,
була струмком, що поміж гір біжить,
я б більш не сумував І слів барвистих
зплітав вінок із чарівних суцвіть.
Я б надихався чистою красою,
і жив для неї, І плекав її,
та все минає швидкою ходою:
мине й краса, як співи солов'їв.
Лишиться голос, як дзвінок сріблястий,
і очі, що не зрадять до кінця -
я лину до краси, мов до причастя,
свого не відвертаючи лиця,
і все цілую лагідні вуста,
бо справжня красота завжди проста!
29.04.22
Фрагмент ілюстрації Т.Г.Шевченка к поемі "Катерина"