Максим Рыльский.
И шум людской, и мудрость всякой книги,
И пьяных струн мятежно-рьяный пыл,
Богатство, славу,- бытия вериги-
Я всё забыл, забросил и спалил.
Из под ярма ласкающей любови,
Я вырвался, как раб из всех оков,-
Не сжалось сердце в ледяном покрове,
И я не стал так холодно-суров.
Я лишь отдал поклоном низким Доле,-
Утехи юные- забросил за порог,
За день один в широком чистом поле,
Но взял себе, как затвердил урок-
Весёлый смех, безмерность счастья воли,
И рог охотника-заливистый мой рог !
***
"Я помчусь по дикой степи,
И надменно сброшу я
Образованности цепи
И вериги бытия"...
М.Лермонтов.
*
І шум людський, і велемудрі книги,
І п’яних струн бентежно-милий спів,
І славу, й злото — битія вериги —
Я все забув, все занедбав, спалив.
І з-під кохання ніжної кормиги
Я вирвався, як раб із кайданів, —
Та серце холодом страшної криги
Я, друже мій, ще зовсім не покрив.
Я лиш оддав з низьким поклоном Долі
Всю суєту дитячих цих утіх
За день один в широкім чистім полі!
Я взяв собі у Неї замість їх
Веселий сміх, безмежне щастя волі
І ріг — мисливський переливний ріг!
1911-1918.