Максим Рыльский.
*
"Яблука доспіли, яблука червоні..."
Яблоки поспели, яблоки червоны,
Мы идём-ступаем стежкою в саду,
Ты меня проводишь лишь до кромки поля,
Я уйду- и может больше не приду.
Уж любовь доспела под лучистым солнцем,
И её сорвали терпкие уста,
И поёт-играет и трепещет сердце,
Как златая веточка лёгкого куста.
Гей, поля желтеют, и синеет небо,
Плугатарь далече белый словно мел...
Поцелуй прощаясь, обними прощаясь.,
Тем легко расстаться, кто любить умел.
***
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду,
Ти мене, кохана, приведеш до поля,
Я піду — і може більше не прийду.
Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста, —
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
1911—1918.