( с украинского).
Эпоху, где душа найдёт свой кров,
Любой имеет право выбирать,
И житие былое созерцать,
Народов, царств, богов, людей, веков.
Готичный сумрак и эллинскую финифть,
Библейский стих и золото и медь,
Всё можем на полотна перенесть,
Иль на пергамент мягкий перелить.
Любить иль не любить себе назло,
То что вокруг, что в нас самих взросло,
Что нас творит и то что мы творим,
(Незрячий лишь, коль вместо крови в нём,
Текут чернила неживым сырьём),
Вопросом задаётся таковым.
*
Епоху, де б душею відпочить,
З нас кожний має право вибирати,
Найдемо тут ми вибору багато
Народів, царста, богів, людей, століть.
Готичний присмерк, еллінську блакить,
Легенд біблійних мідь, вісон і злато —
Все можемо на полотні віддати
Чи на папір слухняний перелить.
Але любить чи не любити те,
Що вколо нас і в нас самих росте,
Що творить нас, що творимо самі ми, —
Лише сліпець, що замість крові в нім
Тече чорнило струмнем неживим,
Тривожиться питаннями такими.
1927.