Десь та була такая земля-
Сіяла міни в свої поля,
Криком кричала: Убий! Убий!
Лиш де не де залишився живий.
В лісі і полі тьму ям накопали,
Стільки ж на цвинтар народу поклали.
Це ж ще й не завтра, ще тільки нараз,
Чий же виконуємо заказ?
Хто та паскуда страшніша за смерть?
Господи, горя й брехні уже вщерть ,
Мир поверни як мізки в головах,
Сміх та достаток хай змінять нам страх,
Хай знов згадає розп’ята країна,
Що вона вільна, багата й єдина.